Лікування деменції (набутого недоумства) в Лодзі

Набуте недоумство, або деменція — це стан, для якого характерні порушення когнітивних функцій головного мозку (пам'яті, концентрації уваги, мислення, мовлення, орієнтації), внаслідок чого людина може втратити здатність до самообслуговування. Деменція буває первинною (розвивається незалежно від решти захворювань) та вторинною (виникає внаслідок інших патологій) і найчастіше проявляється у віці понад 65 років.

Пройти діагностику та лікування набутого недоумства в Лодзі можна в медичному центрі «Докторпро Лодзь». Запис на консультацію невролога ведеться цілодобово.

Фактори ризику, які підвищують розвиток деменції

Ризик розвитку деменції зростає після інсульту — порушення кровообігу в мозку, яке призводить до пошкодження або загибелі нейронів. Спровокувати старече недоумство здатна хвороба Паркінсона — нейродегенеративне захворювання, яке вражає рухові функції. Деменція в молодому віці може стати наслідком черепно-мозкових травм. Інші фактори, які можуть підвищити ймовірність розвитку набутого недоумства:

• генетична схильність;
• отруєння головного мозку важкими металами чи хімікатами;
• тривалий прийом лікарських препаратів (снодійних, протисудомних, седативних, протитривожних, антидепресантів, статинів);
• хірургічні операції на головному мозку;
• дефіцит вітамінів D, Е та групи B;
• крововиливи в головний мозок (субдуральні гематоми);
• гіперкальціємія (надлишок кальцію в організмі);
• злоякісні та доброякісні пухлини головного мозку;
• синдром Верніке-Корсакова (гострий стан, який зумовлений дефіцитом вітаміну B1 і проявляється порушеннями координації рухів, орієнтації в просторі та часі, амнезією, сплутаністю свідомості, вигадуванням неправдивих спогадів);
• хвороба Крейтцфельдта-Якоба (нейродегенеративне захворювання, викликане пріонами (аномально згорнутими білками), яке призводить до деградації розумових функцій, моторики тіла, депресії та агресивної поведінки); 
• вірус імунодефіциту людини (ВІЛ);
• інфекційні захворювання (хвороба Лайма, сифіліс, енцефаліт, криптококоз);
• серцево-судинні патології (гіпертонія, атеросклероз, інфаркт міокарда);
• ендокринні хвороби (цукровий діабет, гіпотиреоз, гіпертиреоз);
• гематологічні захворювання (анемія, лейкоз, тромбоцитопенія, гемофілія).

Спровокувати когнітивні порушення здатне тривале надмірне вживання алкоголю, внаслідок чого може розвиватись алкогольна деменція. Постійне використання смартфонів, комп'ютерів, планшетів здатне призвести до погіршення пам'яті та концентрації уваги, створивши передумови для цифрової деменції.

Причини деменції

Причиною деменції є збій у роботі головного мозку. Дисфункція може виникати через уповільнене кровопостачання та гіпоксію (кисневий голод) мозку. До відхилень здатне призвести стиснення зон, що відповідають за когнітивні функції, пухлинами або кістками черепа. Нормальне функціонування мозку може порушитись у зв'язку з тривалою дією токсинів, інфекційно-запальним процесом або накопиченням білкових бляшок.

Наслідком перерахованих вище станів є порушення передачі сигналів між нервовими клітинами (нейронами). Останні починають деградувати та відмирати, що призводить до розрідження сірої та білої речовин головного мозку.

Симптоми і стадії деменції

При деменції в пацієнта спостерігаються розлади пам’яті. Людина забуває імена, подробиці недавніх подій, місця розташування предметів побуту. У тяжких випадках пацієнти не впізнають рідних і близьких. Інші симптоми деменції:

• нездатність запам'ятовувати нову інформацію;
• дезорієнтація в просторі;
• плутанина в часі, днях тижня, роках;
• незв'язність мовлення;
• проблеми з розумінням прочитаного тексту та думок, висловлених іншими людьми;
• труднощі з виконанням завдань, що потребують планування й організації (оплати рахунків, закупів у магазині, приготування їжі);
• різкі зміни настрою;
• синдром «заходу сонця» (сплутаність свідомості та порушення орієнтації в темний час доби);
• соціальна ізоляція;
• апатія і втрата інтересу до життя;
• порушення рівноваги і координації рухів;
• тремор кінцівок;
• скутість м'язів.

Поведінка при деменції також здатна зазнавати змін. Людина може стати дратівливою, схильною до виконання повторюваних дій, блукання. Поширеним симптомом деменції є агресія, яка часто зумовлена фізичним болем, стресовими ситуаціями і раптовими змінами настрою.

Ознаки набутого недоумства наростають поступово. Патологічний стан проходить чотири послідовні етапи розвитку.

Тяжке недоумство нерідко супроводжується нетриманням сечі й калу. Структурні та функціональні зміни в мозку в пацієнтів з деменцією можуть сприяти розвитку епілептичних нападів.

Судинна деменція

Судинна (васкулярна) деменція — патологічний стан, що виникає внаслідок порушення кровообігу в мозку. Він може бути результатом інсультів, хронічної ішемії (недостатності кровопостачання), атеросклерозу (накопичення холестерину на стінках судин головного мозку).

Симптомами васкулярної деменції є порушення орієнтації в просторі, труднощі з ходьбою та координацією рухів, м'язова слабкість, іноді — параліч. Ослаблення пам'яті та концентрації уваги може бути менш вираженим.

Лікування судинної деменції передбачає прийом антигіпертензивних препаратів, які дозволяють підтримувати в нормі артеріальний тиск. Для запобігання тромбоутворенню й активізації кровообігу пацієнтам можуть призначатися антикоагулянти. Знизити рівень холестерину в крові та перешкодити формуванню атеросклеротичних бляшок у судинах допомагають статини. Поліпшенню пам'яті, уваги, мислення, мовлення сприяють інгібітори холінестерази.

Атрофічна деменція

Атрофічна деменція виникає внаслідок порушення зв'язків між нейронами та їхньої подальшої загибелі. Найпоширенішим видом атрофічної патології є хвороба Альцгеймера (сенільна деменція), яка зумовлена накопиченням у мозку аномальних білкових відкладень (амілоїдів і тау-білка). Деменція альцгеймерівського типу супроводжується втратою короткострокової та довготривалої памяті, нездатністю до навчання, сплутаністю свідомості, розладами мовлення. Лікування сенільної деменції включає прийом антиамілоїдних препаратів, які протидіють накопиченню білків.

Атрофічну природу має деменція з тільцями Леві — патологічними білковими утвореннями всередині самих нейронів та в місцях контактів між ними. Ознаки деменції включають проблеми з рухами та рівновагою, порушення сну і пам'яті, труднощі з плануванням, а також зорові галюцинації. Основу лікування даного виду деменції складають інгібітори холінестерази, які покращують когнітивні функції. Для усунення ригідності (скутості) скелетних м'язів, тремору кінцівок рекомендовані протипаркінсонічні препарати, а для боротьби з мареннями — нейролептики.

Наслідком пошкодження та атрофії лобних і скроневих долей головного мозку може стати лобно-скронева деменція. Вона викликає агресію та соціальну відчуженість, втрату мовних навичок (говоріння, письма, розуміння значення слів) та погіршення координації рухів. Порушення пам'яті зазвичай менш значні. Терапія може включати препарати, які використовуються для лікування двох попередніх видів набутого недоумства.

Змішана деменція

У деяких пацієнтів поєднується кілька різновидів набутого недоумства одночасно, особливо у віці понад 80 років. Найбільш поширена комбінація — хвороба Альцгеймера та судинна деменція. Поряд із порушенням пам'яті та інтелектуальної діяльності людина стикається з труднощами в пересуванні й утриманні рівноваги тіла. До синдрому Альцгеймера та васкулярної деменції інколи додається третій різновид патології — стареча деменція з тільцями Леві. Тоді перелік ознак може поповнюватись порушеннями сну, зоровими галюцинаціями і мареннями.

Терапія змішаної деменції є симптоматичною. Лікар складає перелік препаратів з урахуванням видів патології, які одночасно проявляються в пацієнта.

Діагностика деменції в «Докторпро Лодзь»

Діагностику деменції проводить невролог. На первинній консультації він аналізує скарги пацієнта, з'ясовує тривалість та ступінь вираженості симптомів. Виявити фактори, які могли б спровокувати розвиток деменції, допомагає вивчення особистого анамнезу пацієнта (переліку хронічних захворювань, нещодавно перенесених інфекцій, черепно-мозкових травм, операцій на головному мозку).

Лікар може переглянути список препаратів, які приймає пацієнт, для виключення ймовірності порушення когнітивних функцій під впливом фармакологічних засобів. Також невролог вивчає сімейний анамнез пацієнта, з'ясовуючи, чи є в його родині випадки набутого недоумства.

Фізикальний огляд включає вимірювання артеріального тиску пацієнта, перевірку рефлексів і органів чуття. Для оцінки тяжкості порушень пам'яті та мислення проводяться нейрокогнітивні тести (на уважність, логіку, побудову асоціативних ланцюжків, запам'ятовування й відтворення нової інформації).

Діагностувати гормональний дисбаланс, дисфункцію щитоподібної залози, гострий запальний процес в організмі, нестачу вітамінів і мінералів дозволяють лабораторні аналізи крові. Виявити пухлини, інсульт, запалення головного мозку (енцефаліт, менінгіт), які здатні викликати схожу симптоматику, допомагає УЗД голови і судин.

Лікування деменції в Лодзі

Повністю позбутися набутого недоумства неможливо, оскільки загибель клітин головного мозку є незворотним процесом. Однак пацієнти потребують постійної підтримувальної медикаментозної терапії, котра дозволяє сповільнити прогрес захворювання та знизити інтенсивність симптомів. Препарати, які можуть використовуватись для лікування старечої деменції:

• інгібітори холінестерази — допомагають поліпшити пам'ять, увагу, мислення, здатність до навчання;
• антагоністи NMDA-рецепторів — захищають нейрони від загибелі під дією глутаматних рецепторів;
• антиамілоїдні антитіла — протидіють формуванню в головному мозку білкових бляшок;
• антидепресанти — дозволяють подолати депресію;
• анксіолітики — знижують надмірну тривожність.

Пацієнтам, у яких прогресивне слабоумство супроводжується параноєю та галюцинаціями, лікар може призначити нейролептики (антипсихотики). Для покращення сну невролог може рекомендувати снодійні препарати. Лікування деменції часто супроводжується прийомом вітамінів (групи B, D, Е) та мікроелементів (магнію, селену, цинку), які здатні покращувати пам'ять, мислення та концентрацію уваги.

Наслідки деменції та загальний догляд

Оскільки деменція викликає в людини втрату пам'яті, розлад мовлення, труднощі у спілкуванні з оточуючими, дезорієнтацію в просторі та часі, обмеження рухової активності, пацієнт потребує постійного догляду з боку членів родини чи опікуна. Завдання піклувальника:

• допомагати пацієнтові з прийомом їжі та ліків, виконанням гігієнічних процедур, відвідуванням лікарів;
• стежити за дотриманням дієти, яка передбачає виключення з раціону жирних, смажених, гострих страв, солодощів, кофеїну та алкоголю;
• забезпечувати щоденну фізичну активність відповідно до можливостей пацієнта (організовувати прогулянки та домашню гімнастику);
• стимулювати розумову діяльність людини через хобі, ігри та вправи;
• запобігати випадковим побутовим травмам.

Одним із наслідків прогресуючої деменції є втрата інтересу до життя та повна соціальна ізоляція людини. Завдання опікуна — стимулювати взаємодію пацієнта з родиною та друзями, залучати його до участі в групах підтримки для запобігання соціальній відчуженості.